Історія львівського театру, що на сьогодні перебуває у підпорядкуванні Львівської міськради і має назву Львівський драматичний театр імені Лесі Українки, налічує вже десятки років. Він був заснований 1931 року в Києві як Всеукраїнський театр Червоної Армії, пізніше переїхав до Львова. Свого часу він мав назви Російський драматичний театр Радянської Армії, Драматичний театр Прикарпатського військового округу, Театр Західного оперативного командування. Вистави тут ставились російською мовою, російських авторів, трупа теж здебільшого складалась із представників російської частини тодішнього Радянського союзу. Власне, його найкращі часи минули при СРСР — за часів незалежності театр потихенько занепадав, було зупинено його фінансування. Це призвело до переходу в комунальну власність міста і в 2007 році на базі розформованого Драматичного театру Західного оперативного командування було засновано муніципальний театр. Театр потихеньку відновив свою діяльність вже як український, зібралась трупа з україномовних акторів, репертуар відповідно, теж змінився. Однак як грім серед ясного неба в березні цього року у ЗМІ з’явилась заява-звернення на захист російського театру, який де-юре не діє вже понад три роки, де-факто — набагато більше. У зверненні, зокрема, зазначено, що у зв’язку із ліквідацією у Львові професійного драматичного театру майже 200-тисячна російськомовна громада міста позбавлена можливості задовольняти свої духовні потреби. Відтак, автори заяви просять голову Львівської облдержадміністрації Михайла Цимбалюка та міського голову Львова Андрія Садового посприяти у відновленні російського театру. Під зверненням підписались художній керівник Львівського національного академічного театру опери та балету ім. С.Крушельницької, депутат Львівської міськради від Партії регіонів Тадей Едер, художній керівник Львівського національного академічного українського драматичного театру ім. М.Заньковецької Федір Стригун, голова Львівської обласної організації ПР, нардеп Петро Писарчук, керівники місцевих організації проросійських партій, організацій, директори російських шкіл. Художній керівник Оперного театру Тадей Едер вважає, що відновлення російського театру у Львові може стати вагомим аргументом у діалозі з Росією: мовляв, навіть на Західній Україні підтримують російську общину, тож враховуйте потреби української общини в Росії. Він підкреслює, що вищезгаданий театр здобув найбільшу славу саме коли був російським, зазначено на офіційному сайті ЛОО ПР. Народний артист України Федір Стригун свою позицію пояснив тим, що він не може бути проти театру, а навпаки — виступає за розвиток професійних театрів всіх общин міста. Також художній керівник театру ім. М.Заньковецької додав, що при потребі може ще раз підписатись під зверненням про відновлення російського театру. Цікаво, що до прохання про відновлення російського театру долучились й представники єврейської, білоруської, литовської, грецької, польської общин. Щоправда, коли це звернення потрапило в ЗМІ окремі підписанти почали заявляти, що вони нічого не підписували. Керівництво муніципального театру почувши про вищезгадане звернення дуже здивувалось. Мовляв, коли театр функціонував як російський, то нікому до нього не було діла, в тому числі російській общині — не було коштів навіть на елементарне. А зараз, коли в театрі вже й нема акторів, які досконало володіють російською, піднімається питання про відновлення театру у попередньому форматі. Різко цю ініціативу сприйняли представники політичних сил націоналістичного спрямування. „В умовах тотального україножерства зі сторони російського фактора знайшлися безсоромні люди, які вимагають відкрити у Львові російський театр. Дивує не те, що вони щонайменше удвічі прибрехали свою чисельність, навіть не те, що звернення підписали троє відомих львів'ян, серед них і депутат міської влади, — прикро і гірко знати, що звернення запопадливо підписали представники білоруського, єврейського та польського Товариств”, — сказав міський голова Львова 1990-1994 рр., представник Конгресу українських націоналістів Василь Шпіцер, повідомили кореспондента „ОстроВ” у прес-службі ЛОО КУН. Голова Львівської ОДА Михайло Цимбалюк, який був головним адресатом звернення, зазначив, що рішення про відновлення російського театру може бути прийняте лише спільно з міською радою Львова. Натомість депутати Львівської міськради стали на захист свого українського театру, причому доволі символічно. На сесії 21 квітня було прийнято ухвалу про зміну назви установи "Муніципальний театр" на Львівський драматичний театр імені Лесі Українки. Таким чином Львівська міськрада дала зрозуміти, що підтримує театр саме в українському форматі. "До нас звернувся колектив Муніципального театру з проханням перейменувати назву закладу на "Львівський драматичний театр імені Лесі Українки"... Ми вважаємо, що зміна назви дасть нове життя театру. Після зміни художнього керівника театру вже поставили 12 нових вистав, театр бере учать у різноманітних фестивалях та приймає гостей на власних театральних імпрезах. Тому ми й підтримали цей творчий поштовх театралів, адже вважаємо цю подію дуже важливою в культурному житті міста", — сказав член комісії культури, промоції, ЗМІ та туризму Львівської міськради Святослав Макітра, повідомили кореспондента „ОстроВ” у прес-службі Львівські міської організації ВО „Свобода”. „За” своїх театралів виступила і виконавча влада міста. „Назва "Львівський драматичний театр імені Лесі Українки" дозволить увіковічнити пам'ять про поетесу в назві львівського театру. Це важлива подія в культурному житті міста. Для колективу присвоєння цієї назви стане великим стимулом для нових творчих досягнень в царині українського театру”, — сказала заступник начальника управління культури Львівської міськради Любов Коломієць, повідомили кореспондента „ОстроВ” у прес-службі ЛМР. Тож на сьогодні історія з відновленням російського театру у Львові виглядає як чергова піар-акція з метою отримання політичних дивідендів. Бо тепер є ще один привід для взаємозвинувачень: одні можуть сказати, що у „бандерівському Львові” права російської общини утискають, інші — що ідея з відновленням російського театру це один із заходів „тотального україножерства” … Олександр Сніжинський, „ОстроВ”
